Герой нашого часу (Повість перша)

Лесь Подерв’янський.

Герой нашого часу. Повість перша.

Дійові особи

Савка, герой нашого часу.
Ахванасій, учень Савки.
Митродора Пилипівна, вже пожила, але гарна курва.
Анжела, Жанна і Вєроніка, блядовиті дівчата.
Соломон, неудачний конкурент Савки.
Дiя перша.

Великий стіл. На столі стоять миски з бацилою. За столом сидять Савка і Ахванасій і наябують бацилу.

Савка (з набитим ротом, до Ахванасія). Я сьогодні Анжелу виїбу, бля буду. Ти в це діло не мішайся, бо я тобі залупу відріжу і натягну на їбальника, бля буду. Пойняв?
Ахванасій. Пойняв.
Савка. Курва буду. (Савка гидко спльовує шматком бацили на підлогу. До Ахванасія.) Підбери, синок хуїв.

Ахванасій похапцем підбира з пола неапетитні шматки бацили.
Савка. Їж, шакал йобаний!

Ахванасій похапцем з’їда бацилу.
Савка. Кому спасібо надо сказать?
Ахванасій (з набитим ротом). Дяді Савці.
Савка. Вчити вас, синків, треба, іщо ніхуя служби не пойняли.

Савка витира масні губи піджаком і любовно хряскає Ахванасія по лобі, так, що той гепається на запльовану Савкою підлогу.
Савка (задоволено). Шо не ясно, йоб твою в дарданели мать.

Ахванасій мовчить, низько опустивши маленького лоба і раз-по-раз любовно зиркає на Савку манюними оченятами.
Савка. Шо стоїш, як ісусик? Бабу їбав?
Ахванасій. Ги-и.
Савка. А хочеться!
Ахванасій. Ги-и.
Савка. Хе, йобаний черепок.
Дiя друга.

Квартира Соломона з великими бра, консолями, камінами, і кандєлябрами. У квартирі Анжела, Жанна і Вероніка. Вони бавляться різними цацками, що їх так багато в квартирі у Соломона. Входить Соломон, просто і зі смаком одягнутий в домашнього фартушка.

Соломон. Дівчата, хто буде чай пить, а хто кохфе?
Анжела. Я кохфе буду.
Жанна і Вероніка. Ми теж кохфе будемо.

Входить Митродора Пилипівна, вже пожила, але гарна курва.
Митродора Пилипівна. Я щаз була на діспуті, шо такоє щастя. Нічого, культурно побазарілі. Правда, лєктор був якийсь припездяний.
Анжела. Я так думаю, шо щастся кожний по-своєму понімає. От у меня бил одін пацанчік, ми з нім стрічалісь, так он мнє всьо врємя свой характєр показував.

Раптом відчиняються двері і в кімнату ввалюються Савка і Ахванасій. Вони в розхристаних тулупах, сопуть і дико зиркають по сторонах налитими кров’ю оченятами.
Митродора Пилипівна (сама до себе). А гарний пацанчик, їбать мене в дишло...
Савка (грізно). Анжела, тєбє двє мінути на размишлєнія. Наябуй кохфе і пиздуй за мной.
Ахванасій (дивиться на Савку ніжним поглядом). Ги-и.
Анжела. Ти посмотрі, какой он бистрий.
Савка. Хорош пиздєть.
Соломон. А хто ви такой, пришлі, матюкаєтесь тут, шо такоє?
Савка. Та йоб твою мать, жидок, я тебе раз переїбу, в тебе залупа отвалиться.
Ахванасій. Савка, та впизді його, шоб не базарив.

Савка пиздить Соломона, Соломон відразу ж пада.
Митродора Пилипівна (сама до себе). От ето удар.
Савка. Шо, нравіца? На.

Савка пиздить Митродору Пилипівну. Митродора Пилипівна пада, як мішок з гавном.
Ахванасій. Так їх, дядя Савка!

Савка (агресивно гарчить). Щас в ігру поіграєм. Цель ігри — вийті живим із боя. Всім стать к стєнє.
Ахванасій. Га-га-га-га! (Регоче.)
Вероніка. Савка, не пиздь, я не винєсу.
Савка. Винєсєш.

Савка пиздить Анжелу, Вероніку і Жанну. В результаті, на полу лежать п’ять тіл без ознак життя.
Савка (чуха потилицю). Пиздєц, на хуй.
Ахванасій. А тепер шо робить будем?
Савка (шуткує). А будем хуєм груши збивать.
Ахванасій. От погуляли ми сьогодні! Особєнно я іржав, коли ви тьолок пизділи. От піздєц!
Савка (мєтко подитожує). В етой жизні так, Ваня: хто умнєє, тот і прав.
Ахванасій. Ги-и.

Завіса